Коль будешь веровать, увидишь славу Божью –
Когда-то Марте говорил Христос.
Казалось бы, поверить так не сложно…
Но брат во гробе, вот тут в чём вопрос.
И знала, что воскреснет в воскресении.
И верила, что Иисус есть Бог.
Одно смущало лишь её сомнение –
Что раньше Он прийти сюда не смог.
И опоздал…но Бог не опоздает.
И вовремя всегда всё у Него.
И Он придёт и явит Свою славу,
Освободит от тяжести земной.
Так часто в жизни – боль и безысходность…
Годами плачем: «Господи, спасай!»
Проходят дни и месяцы, и годы…
А люди рождены, чтоб умирать…
А многие, уж умерли духовно.
Они, для Бога, просто мертвецы.
И плачем, и стенаем мы от боли,
А Ты всё медлишь, Господи, идти.
И страшно – вот уйдут и не успеют
Тебе Господь «прости Ты нас…» сказать.
А впереди всех ожидает вечность
Её какую будут там встречать?
Но Он придёт, и Он отвалит камень.
И скажет: «Мёртвый Лазарь, выходи»
На свет иди ты, связанный грехами.
И развяжу Я все твои грехи.
Лишь только ждать нам нужно научиться
До самого победного конца.
Бог силен жизни изменить страницы
И снять платок с закрытого лица.
Коль будешь веровать, увидишь славу Божью.
Молиться лишь и ждать не уставай.
Пусть веру враг твою не уничтожит.
Бог слышит, только ты к Нему взывай.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Такая музыка звучит! - Александр Филатов Пожалйста, если можно, то попрошу печатать мои стихи под псевдонимом "Александр Филатов-Тоцкий", если они вообще будут достойны печати...
Спаси Вас Бог!
